З Різдвом Христовим!

Великдень

   Чи є що в світі гарніше за Великодній світанок! Незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить - воно ж бо чекало цієї радості.

  З уст в уста передається щаслива вість: Христос воскрес! - Воістину вос­крес! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розвої разом з людьми.

  Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви! А цер­ква і довкола церкви - мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній просвітленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів - усе тут, на одному місці.

   Ми - християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов'ю славімо Його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Україна у нас, яка нині воскресає, і для якої на світі живемо, бо ми - її діти (Я. Гоян)

ПИСАНКИ

(Народне повір 'я)

Любові Всевишній присвячується

З Різдвом Христовим!

Із Святом учителя!

   Змахнув чарівною диригентською паличкою маестро-жовтень, і полинула срібна мелодія. А першим акордом її бринить пісня про вчителя. Бо вчитель – це добрий чарівник, який творить вільну людину, бо в жовтні - професійне свято освітянської спільноти.

   Учителі в моїй школі, Лисятицькому НВК, люблять дітей і свою справу, творчі й ініціативні, справедливі й вимогливі , добрі й усміхнені.  

  Шановні колеги-вчителі, будьмо щасливими, нехай ніякі негаразди не загасять вогника щирості, любові, мудрості, віри, і не одне покоління випускників проспіває:

Ми для вас, шановні наші вчителі,

Принесемо із далекої землі

Сонце на долоні.

Ви не вірте, що підкорять вас роки,

А частіше усміхайтесь залюбки,

І фортуна подарує вам джек-пот,

І душа розквітне,

І весела безтурботна дітвора

Прокричить для вас гучне: «Гіп-гіп ура!» -

Щиро і привітно.

Ви розкрийте свої радісні серця,

Бо удача педагогам до лиця,

І тоді на добру сотню щасливих літ

Долю приголубим,

Проспіваємо натхненно світлий гімн

І повторимо ще раз для вчителів:

«Ми вас любимо!»

Випускникам 2017 року

Мої дорогі діти, сьогодні вам вручили атестати.  Починається нова сторінка дорослого життя, яке потребує відповідальності, працелюбності, наполегливості. Знайдіть свій шлях, торуйте його наполегливо і вперто, сягніть вершин успіху, досконалості. Дерзайте, творіть, мрійте, утверджуйте себе, вдосконалюйтесь. З доброю усмішкою несіть любов і добро людям – і вони віддячать вам у стократ. 
   Бажаю в усьому удачі, від людей – доброти і шани; від кохання – ніжності, єдності думок, щедрості; батьківської підтримки завжди. Щастя вам, радості, успіху у кожній справі, любов нехай буде справжньою, друзі – незрадливими, праця – до душі.

Христос рождається! Славімо Його!

   «Сьогодні наші серця сповнені світлою різдвяною радістю. Предвічний Бог стає людиною, щоб людину навіки поєднати і примирити із Собою. Син Божий стає сином Діви з Назарета, усемогутній Бог робить себе немічною дитиною і дається носити на людських руках. Для нас, християн, це велике і незбагненне Таїнство воплочення Сина Божого є ключем до пізнання природи Господа Бога, Його любові до людського роду та розуміння історії спасіння. Різдво Христове показує нам, ким є Бог і якими повинні бути ми у ставленні до Нього та одне до одного…

   Тому святкуймо Різдво Христове, впускаючи Спасителя, що народжується, у все, що є нашим сокровенним. Огортаймо Його пелюшками нашого особистого, сімейного та суспільного життя. Зігріваймо Його нашою живою вірою. Відважно прямуймо за Ним нашою надією, як мудреці за різдвяною зорею. Хай наше сьогодення буде освітлене ніжною любов’ю, яку виливає на нас Божественне Дитя.

   В особистому житті бережімо себе від гріха та чинімо добро. Стараймося, щоб наші думки та життєві рішення були сповнені Богом. Живімо так, щоб усі наші ближні побачили, що ми діти Божі, бо йдемо за Його Словом і Його Заповідями. У складних життєвих обставинах не забуваймо, що Господь Бог нас любить своєю безмежною любов’ю, яка більша за наші промахи і невдачі, сильніша за наші гріхи та провини. Наш Творець хоче, щоб ми повсякчас були здатні цю Його любов вносити в життя інших – втілювали її в наших стосунках і вчинках…

   У нашому сімейному житті стараймося в усьому жити в любові й злагоді…

   У нашому суспільному житті, особливо серед нинішніх економічних, політичних та воєнних викликів, пам’ятаймо, що з нами – Бог! Ми не самотні серед болю, страждань і крові в цій війні. У своєму Різдві Господь воплочується і сьогодні, у той історичний момент, в якому нам доводиться жити і вмирати, будувати і відроджувати, захищати нашу Батьківщину від ворога і лікувати рани минувшини та сьогодення…

    Ми, як християни, покликані сьогодні, подібно до євангельських пастушків, що першими прийняли звістку про народження Спасителя, нести її у світ і ділитися нею з ближнім. Виконуючи це різдвяне завдання, наповнюймо наші оселі, храми та всю нашу землю співом прабатьківської коляди. Нехай колядує сьогодні вся Україна і всі усюди, де б’ється українське серце! Нехай радість нинішнього празника сповнює нас надією на перемогу, не нашу, а Христову, який єдиний зможе об’єднати те, що видається нам сьогодні безнадійно роз’єднаним як в Україні, так і в широкому світі» (із Різдвяного послання Блаженнішого Святослава).

З Новим роком!

З Новим роком, добрі люди, роком Вогняного Червоного Півня. Бажаю щастя кожній родині, тепла і затишку в кожній оселі, любові й надії в кожному серці, щедрості від землі, щирості від людей, віри у власні сили, удачі й успіху в кожній справі, миру нашій державі.  Нехай здійсняться ваші мрії!

Святий Миколай йде з високого неба

         Святий Миколай - чудотворець, доброчинець, чарівник. У ніч на 19 грудня він розносить дарунки дітям, вітає з зимою, благословляє на добрі вчинки.

    Миколай жив у місті Патарі в Малій Азії. Народився у 280 році в родині багатих та благочестивих батьків Феофана та Нонни. Дядько Миколая був єпископом патарським. Хлопець ріс у добрі та любові, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість горожан. Він як міг допомагав бідним родинам, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель.

    Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим. Мав дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей, цінував кожну окрему людину. Його життя - то любов і служіння людям.

Осіння краса української мови

Красива осінь вишиває клени...

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
(Ліна Костенко)

Жовтень жовті жолуді

На базар несе,

Пише осінь охрою

Золоте есе.

Листопадом, бабиним літом

Набиває вітер

золотий кисет,

злотом  люльку креше,

золоті пожежі

попасом пасе.

Сонце – обережне –

Золотими клешнями –

В золоту  Родощ

Золотим пожежником

Походжає дощ.

(А. Мойсієнко)

А я на морі...

Здрастуй, червню! Здрастуй, літо!

    Лiто, лiтечко!..

Я люблю, як ти розкриваєш свої вiї, прижурений житнiй цвiт, я люблю, як ти довiрливо дивишся на мене очима волошки i озиваєшся косою у лузi, перепiлкою в полi.

    Лiто, лiтечко!

Воно тихо з полiв зайшло в село, постояло бiля кожного тину, городу та й взялося до свого дiлечка, щоб усе росло, родило. I все аж навшпиньки спинається, так хоче рости, так хоче родити!

   Як зелено, як свiжо, як росяно за  вiконцями нашої  хатини. Нумо, у ліс, на річку! Це ж бо канікули!               ( М. Стельмах).

«Канікули! Канікули!» -

співає все навколо.

Канікули, канікули,

канікули у школі!

А що таке «канікули»?

Це – літні дні барвисті,

це час, коли нам ніколи

хоча б на мить присісти,

бо треба мчати босими

наввипередки з вітром,

з густих лісів приносити

горіхів повні відра.

Це час у річці хлюпатись,

підсмажувати спини

і зранку в лузі слухати

тонку струну бджолину…

Це час, коли за друзями

ми скучим – як ніколи,

і нам страшенно схочеться

скоріше знов до школи!...  (Анатолій Костецький)