Великдень

   Чи є що в світі гарніше за Великодній світанок! Незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить - воно ж бо чекало цієї радості.

  З уст в уста передається щаслива вість: Христос воскрес! - Воістину вос­крес! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розвої разом з людьми.

  Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви! А цер­ква і довкола церкви - мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній просвітленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів - усе тут, на одному місці.

   Ми - християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов'ю славімо Його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Україна у нас, яка нині воскресає, і для якої на світі живемо, бо ми - її діти (Я. Гоян)

ПИСАНКИ

(Народне повір 'я)

А з четверга, темної нічки,

Без місяця і без свічки

Оливная гора сіяє:

Бо там Син Божий у слізоньках потопає.

К землі припадає, Господа благає:

- Не дай мене, Боже,

На ті муки тяженькії...

А може, - йой, Боже! -

Може, така мені доля

Від тебе судилась?

Нехай буде твоя воля,

І царство, і сила.

А може, б мож тую чашу

Від мене узяти?..

Не мож було. Замучили.

А Божая Мати,

Та бідна, нещаслива мати

За Русалимом, в крайній хаті

Сидить собі коло печі,

Вощик крас, в череп моче

І в новенькім черепочку

Топить його на жарочку.

І вощику натопила,

І золоту кісточку купила,

І покладків свіженьких, біленьких узяла.

Воском уписала,

Ще й намалювала,

Відтак в кошелик поскладала,

Та й до Пилата поспішала,

За Пилатом навколішки ходила,

Писаночки носила,

І курочку в даруночку,

Та все благала-просила:

- Пилатію, воєводо,

Славний государю,

Пусти мені мого сина...

Одного і маю,

Лиш одного, мій паночку,

їй Богу, одного!

Я ще кращих понапишу,

Ще кращих, - їй Богу,

Ще я кращих понапишу...

Одного і маю...

- Не плач, не плач, Пречистая!

- Його вже немає:

Уже жиди замучили.

К землі повалилась,

Мов убита - а писанки

У світ розкотились.

Ю. Федькович