"Вище від любові до своєї Вітчизни немає на світі" (М. Старицький)

     Скорботою сковане серце, муку й біль відчуваємо, сумуємо. Падаємо на коліна перед тими, хто життя поклав, не мав страху перед звіром. Герої Небесної Сотні!   
     Українці, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за гідність і справедливість, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставшими нашими Ангелами-Охоронцями на небі                                                             

     Зі спогадів очевидців: “Те, що сталося в цей день,  перевертає все твоє життя. Ніколи, ніколи я не міг  уявити, що стану свідком саме тих подій 20 лютого. Дня, коли люди зі щитами чи без них були розстріляні бравими молодиками-беркутівцями без найменшого докору совісті. Скажу чесно, спочатку хотілося тікати, бігти якнайдалі, щоб не бачити крові, яка в шпиталі при готелі “Україна” лилася рікою. Щоб не бачити, як безпорадні люди падають, немов скошені косою. Це страшно. Страшно уявити, що твоя матір може залишитись без сина. Всюди крики людей і постріли, що лунають нізвідки. Дивишся навколо – і бачиш, як незнайомі один одному люди із Сходу і Заходу гуртуються, намагаються врятувати і захистити поранених, що корчаться на землі від болю. Але нас об’єднували віра і любов до Батьківщини. Саме тому зараз, в цей день, ми бачимо Київ без стрілянини, нових жертв і моря крові”.

             Після смерті Ігоря Костенка (22 роки, студент-географ зі Львова, загинув 20 лютого 2014 року)   у  соцмережі його товариш написав другові  такого листа.

«Кос, ну як ти так? Га? Герої не вмирають, вмирають вороги, — і ти знаєш це ліпше, ніж я... Кос, знав би ти, як тебе тяжко було нести!.. ні, ти не важкий, а нести тебе тяжко!.. Ти знав мене 82 дні, а я тебе буду знати все життя. Ми  не  поїдемо  разом  в  Луганськ  на футбол. Бо ти не повернешся з Києва. Повернуться  пам’ять  і  слава.  Ти  великий  лицар.  Відважний  і  хоробрий. Завжди йшов уперед.   Ти не знав страху. Дякую. За все...»  

          Слава героям! Вічна їм пам'ять!