На шлях я вийшла ранньою весною...

У чорную хмару зібралася туга моя,

Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,

Ударив перуном у серце...

Нехай там збирається гірша, страшніша негода,

Нехай там узброїться в гостру огненную зброю,

Я вийду сама проти бурі

І стану — поміряєм силу!

     Лариса Петрівна Косач-Квітка – Леся Українка. Вона в імені своєму вищим повелінням уславила Україну. Любов і страждання -  від неньки, озерна задума очей і пророче слово - від неньки, ім’я сонячне і ласкаве «Леся Українка» - від неньки-України.

Вона – це вогонь у серці.

           Вона – це та, що йде супроти бурі.

Вона – це та, що танцює з вітром.

Вона – це провесна, це квітка-ломикамінь.

Вона – Українка, і це вся її біографія.

Виповнилось 145 років від дня народження Дочки Прометея, найосвіченішої жінки свого часу, ніжної , мужньої, гордої й сильної. Згадаймо , якою вона була .

 1. Маленький геній

Дівчинка була маленьким генієм: у чотири вільно читала, у п'ять - грала на роялі, а у вісім - почала писати вірші. Вперше надрукували її твори, коли їй виповнилось всього 12 років. Її прізвище можна було побачити у закордонних журналах, таких як "Зоря", "Літературно-науковий вісник", "Житє і слово". У 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів".

2. Могла стати віртуозною піаністкою

Дехто говорить, що якби вона не захворіла, то цілком могла стати видатною піаністкою. Через туберкульоз, який увірвався у її життя ще у дев'ятирічному віці, вона могла місяцями лежати із загіпсованою ногою та руками. Вільною від гіпсу ніжкою часто відбивала такт, таким чином - подумки грала на роялі.

3. Сміливо дивилась своїм страхам у вічі

Зі своїми страхами впевнено боролась із дитинства. Її лякали хижі звірі та ніч, тому вона по темряві тікала у ліс, щоб зустрітися із страхами та стріти русалку.

4. У 12 років мала домашню козу

Дитям мала кізоньку. Коли тваринка виросла, у лісі її розірвали вовки. За спогадами рідних, тоді мала зціпивши зуби та стиснувши кулачки, хоробро заявила, що задушила б звіра власноруч, щоб не ображав слабших за себе.

5. Три різних кохання поетеси

Перше велике кохання було зовсім юним: Лесі було 15, а Максиму Славинському - 18, коли вони разом перекладали Гейне. Пізніше, хлопець буде у керівництві Центральної Ради та стане послом УНР у Празі, а згодом - помре у в'язниці, закатований чекістами. "Горить моє серце", "Стояла я і слухаю весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати" Леся присвятила саме йому.

Друга любов стрілась у Ялті у 1897 році. Революціонер Сергій Мержинський хворів на сухоти, і познайомились вони також на лікуванні. Їй було 26, йому - 27. Чоловік помер у дівчини на руках. Коло смертного одра вона написала поему "Одержима".

Третє кохання також було незвичайним: у 36-річному віці жінка закохалась у студента першого курсу Климента Квітку, який був музикознавчем та збирачем народного фольклору.

6. Шлюб всупереч мамі

Матір була категоричною стосовно рішення вийти заміж за студента, проте Леся діяла рішуче. Вона відмовилась від грошей батьків і почала самостійне життя із Климентом. Чоловік доводив щирість своїх почуттів знову і знову, розпродавши все, щоб лікувати дружину у найкращих закордонних лікарів Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Вінчались вони 7 серпня 1097 року.

7. Смерть у Грузії

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у містечку Серамі, у Грузії. Поховали 42-річну жінку на столичному Байковому кладовищі. У Києві є музей, присвячений поетесі на вул.