БЕРЕЗНЕВЕ СОНЦЕ ЛІНИ КОСТЕНКО

       «Телефоную до Ліни Василівни. І вона розповідає про те, що закінчила роботу над повістю «Записки українського самашедшего». Знову збирається в експедицію у Чорнобильську зону, щоб рятувати не лише духовні скарби цього поліського краю, а й допомагати тим людям, які вирішили не покидати рідних осель, предківських могил і зосталися у зоні відселення. Ця дивовижна поетеса у свої поважні літа являє нам і світові (так хочеться, щоб він її почув!) титанічну працю душі: пише прозу, а вірші пишуть нею, як відзначила під час пам’ятної зустрічі у Могилянці. Добре знає сучасний літературний процес. Безкомпромісна в оцінках попередників і сучасників. І хоч багатьом Ліна Василівна видається строгою, некомунікабельною, насправді це зовсім не так: вона дуже вразлива, чуйна, відкрита, ніби рана… Не треба лише сипати на ту рану сіль чи цукор своїх настирливих неочікуваних дзвінків, відвідин, прохань. Адже благословенна кожна мить життя. І Ліна Василівна прагне сповна віддатися творчості. Поет такого зросту і сили, як Ліна Костенко, зробив би честь кожній нації. З днем народження, Ліно Василівно! Ми не просто любимо, а обожнюємо Вас як земне втілення досконалості таланту, чистоти, вірності, мудрості й мужності. Як символ совісної творчості й нескореності. Як живе втілення отого недремного духу слова, що пробиває зеленим списом асфальти байдужості, зневіри, рабського безмов’я і несе до сонця свою глибинну свіжість і неповторність. А Ліна Костенко на всі вітання зможе відповісти рядками свого вірша» (Ніна Гнатюк):

 Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.