А без тебе далеко до неба,
Мої крила у шафі лежать,
Я без тебе на місці стою,
Хоч до щастя біжав…
Ти моя пожиттєва потреба,
А без тебе у серці бардак,
І без тебе цей світ не
потрібен,
Хоч за просто так!
Не моя провина, що я одна єдина
Серед різних світів у
твоєму житті.
І я мчу до тебе, бо ми –
як дві верби,
І тоненькі гілки заплелись
навіки
Понад гладдю ріки.
Ти в моїх думках, ти
цілодобово там,
Ти змінив усе, ти ніби
тектонічний злам.
Розпалює вогонь всього
одна свіча,
І цей вогонь – в твоїх
очах.
Немає коментарів:
Дописати коментар