«На свій вік це геніальна жінка... в кожнім
її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя»
(М. Павлик).
Леся Українка : 10 вражаючих фактів
«Від часу
Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого
сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хорої дівчини»
(І. Франко).
Велич особистості. Леся Українка
Колодяжненський літературно меморіальний музей ЛесіУкраїнки
“Збагни її
безмежжя духу”
«Поет, що йшов сходами гігантів»
(Ліна Костенко).
«Інтелект, поетична інтуїція,
глибока ніжність жіночої психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі, яка
уміє відмежувати себе від життєвої торговиці і без галасу створити собі образ
вищої людини, вільної людини, – оте все сплелося в творчості Лесі Українки в
одну гармонійну цілість». Микола Євшан, український літературний критик,
перекладач
Леся Українка ввійшла в літературу - як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу. І як співець мужності, незламності, боротьби.
ВідповістиВидалитиЩе в ранньому віці Леся прийшла до переконання, що для людини важливо бути сильною, стійкою, мужньою:
"Що болить?"- мене питали,
Але я не признавалась -
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
(“Як дитиною, бувало...)
У вiрші "Мрії" поетеса розповідає, як вона ще дівчинкою милувалась картинами із старовинних лицарських романів. З особливою симпатією ставилася до переможених, але гордих і нескорених героїв:
Погляд мій спускався нижче,
На того, хто розпростертий,
До землі прибитий списом,
Говорив: "Убий, не здамся!"
«Убий, не здамся!» стало життєвим девізом дочки Прометея. Знаючи, що життя буде нелегким, поетеса вирішила йти лише вперед, з вірою, з бадьорою піснею. Чим сильніше наступала хвороба, тим мужнішою ставала Леся.
Тому пафос нескореності, героїзму проймає усю творчість Лесі Українки. У циклі "Сім струн", в "Колисковій", звучать роздуми матері про майбутнє своєї дитини. Мати переконана, що у дітей треба виховувати волелюбний дух, щоб вони не корилися сліпо долі, активно сприймали життя.
Леся Українка прагнула створити образ героя, духовно могутнього борця, людини незламного характеру. З цією метою авторка зверталась до Біблії, міфології, історичного минулого нашого та інших народів. Часто з великим піднесенням поетеса використовувала образ нескореного Прометея. Духовна спорідненість з цим титаном була помічена критиками і літературознавцями, за що Леся удостоїлась імені дочки Прометея.
Нащадками Прометея називає Леся Українка всіх борців за волю. Як зразок мужності, громадянської активності, титанічного духу виступає учасниця оборони свого краю у поезії "Грішниця". Ця дівчина ладна віддати своє життя за те, щоб не було на її землі ворогів. У циклі "Сльози-перли" ліричний герой заявляє, що краще прийняти смерть, ніж жити в "ганебній неволі". Мужнім борцем за щастя і долю України був для Лесі Тарас Шевченко. Вірш "На роковини" розкриває палку самовіддану любов поета до своєї землі, нездоланність його духу.
Леся уславлює мужність, незламність поета-громадянина в поезії "Якби вся кров моя уплинула отак". У поета є сила, яка не дозволяє коритись долі, а "будить у серці крики бойові".
Поетеса до кінця залишилася вірною цьому життєвому девізу: у житті і у творчості. Завдяки цій дивовижній духовній незламності Іван Франко свого часу із захопленням, із шанобливістю назвав цю тендітну, змучену недугою, але таку надзвичайну у своїй внутрішній красі і силі жінку «Трохи чи не одиноким мужчиною на всю тогочасну Європу...» Яка дивна і яка промовиста оцінка!
Леся Українка належить до митців, які пережили свій час , її літературна спадщина стала однією з вершин художньої свідомості
українського народу і разом з тим видатним явищем світової літератури. Ім'я поетеси овіяно всенародною любов'ю.
Леся Українка - це прозаїк, публіцист, драматург, письменниця.
ВідповістиВидалитиЛеся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі ("До мого фортепіано"). Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя.
У дитинстві Леся була особливо дружною з братом Михайлом, і коли той, готуючись до вступу в гімназію, опановував гуманітарні предмети, вона також ґрунтовно вивчила стародавню історію, грецьку й латинську мови. Любила музику, особливо гру на фортеп'яно, виявляла композиторські здібності.
Рано виявився у Лесі й поетичний талант. її вірш «Надія» датується 1880 роком, рідні ж згадують, що стала писати ще раніше. З раннього віку захоплювалася народними піснями, обрядами, звичаями, які поряд з творчістю європейських письменників формували її естетичні смаки й погляди.
Чимало українських письменників та поетів мали на меті довести думку, якою повинна керуватися нація, направити її на правильне русло. Кожен робив це, як міг по-своєму, але найважче було, мабуть, Лесі Українці.
ВідповістиВидалитиЛеся Українка – геніальна поетеса, творчість якої для української культури величезна. Вона – дочка Прометея, вона – серце української духовності. Скільки води в океані, стільки горя, сліз і трагічних сторінок у своєму житті вона відчула, пережила. Чи не занадто унікальною, надзвичайною та сильною була ця величина особистість. Так, це екстраординарна постать, з якої повинні брати приклад всі жінки. Саме зі слова "Так!" починається остання строфа вірша "Contra spem spero", що в перекладі означає "Без надії сподіваюсь". Для Лесі Українки поетичне слово – це зброя, яка повинна служити народу. Писала вона чітко і красиво, милозвучно і твердо.
Найбільше дивує мене її ревність до боротьби з труднощами у житті, величезна жертовність та милосердя (догляд за Мержинським після власної операції), характер сильної та рішучої до дій, яка кидає виклик найважчому (зокрема боротьбі з хворобою), яка не може терпіти покірності та слабкості, а готова працювати задля майбутнього, незважаючи ні на що. Доречними будуть слова Ліни Костенко, які дуже влучно описують постать Лесі Українки: "Не забувайте мріяти щодня. Не забувайте посміхатися горю. Усміхнені уста – це та броня, яку не зломить навіть ваша доля".
Про неї можна говорити вічно, оскільки це освічена людина європейського рівня, яка своєю творчістю сприяла модернізації української літератури, феміністка, "духовна дочка" та ревнителька всього українського.
Леся Українка – одна з найбільших постатей в історії української літератури. Неможливо повною мірою осягнути глибину її безмежного таланту. Дівчинка навчилася самостійно читати в чотири роки , згодом грати на фортепіані . Її єдиним та суворим учителем була матір , відома в літературі Олена Пчілка ,- одна з перших представниць українських феміністок. Щоб уникнути русифікації своїх дітей , вона складала програму , за якої вони здобували освіту вдома. Особливе значення для становлення Лесиного світогляду мав її дядько Михайло Драгоманов . Сама завдяки йому дівчинка завдячує європейською освітою , громадськими поглядами , зокрема , на історію як поступ до свободи.
ВідповістиВидалитиНа жаль , у дев’ятирічному віці Леся захворіла . Її мучив нестерпний біль у правій нозі. Потім біль перейшов на руки. Результати обстежень були невтішні , виявився туберкульоз . Проте вона не зламалася , а навпаки продовжувала творити , грати на улюбленому інструменті.
"Що болить?"- мене питали,
Але я не признавалась -
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
(“Як дитиною, бувало...)
З раннього віку маленька дівчинка усвідомила , що до всього потрібно ставитись з надзвичайною стійкістю та наполегливістю. Життя навчило її бути непохитною перед труднощами та ніколи не здаватись .І якщо фізично вона знесилена й слабка , то морально – сильна й рішуча до дій. Під час хвороби письменниця пише вірш “Без надії сподіваюсь” . Лірична героїня пов’язує своє буття з творчою працею , що передається через образ сіяча:
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі ,
Буду лить на них сльози гіркі.
Також Лесю Українку хвилюють революційні події 1905 року , саме тоді , коли в українського народу з’явився шанс скинути пута російського рабства. Величезну надію на це вона втілює у вірші “Мріє , не зрадь ”. Анафома якого звучить як молитва про найсокровенніше.
У особистому житті Лесі не щастило. У 1901 році вона їде до Мінська , доглядати за смертельно хворим коханим С. Мержинським . Хоча родина не зрозуміла цього вчинку , її це не злякало . Два тижні як сестра милосердя проводить біля його ліжка . У ніч , коли він помирає , вона пише драматичну поему “Одержима” . Саме у ній вона порушує проблеми самотності , любові й самопожертви.
Отже , Леся Українка – жінка з надзвичайною силою .Вона не боялася мріяти . Лише мрія й надія підтримували її протягом такого короткого й драматичного життя , надавали їй сил. Писменниця поспішала жити. “Жоден писменник –чоловік” такої “ Сізіфової процедури ” б не подужав, - пише О. Забужко.- Саме в жіночому первні , віднайденому “духові жіночого роду ” український “Сізіф ” отримав свою точку опори” .