Старий рік у ноги — Новий у пороги

З Різдвом Христовим

І Новим роком вас вітаємо!

Пшеницею посіваємо,

Здоров’я міцного Вам бажаємо!

Щоб у кожній порі року

Було радості нівроку,

Щоб все задумане збулося

І всім вам весело жилося.

Многії-многії літа!

У ніч з 13 на 14 січня відзначається Старий Новий рік. Традиція відзначати Старий Новий рік пов'язана з розбіжністю двох календарів: юліанського календаря «старого стилю» і григоріанського — календаря «нового стилю».

     В давнину у слов’ян, як і в багатьох землеробських народів Європи, рік розпочинався навесні. Після прийняття християнства за греко-візантійським обрядом початком церковного та громадянського року стало 1 вересня. З 1700 року Петро І увів у Російській імперії січневе літочислення.

   14 січня (1 січня за старим стилем) християнська церква вшановує пам'ять святого Василія Великого, архієпископа Кесарії Капподакійської. У давнину цей день мав назву Василіва дня і мав вирішальне значення для всього року. Вечір напередодні (нині 13 січня) називався Василівим вечором.

Вечір напередодні 14 січня називають «щедрим», оскільки прийнято готувати «щедру кутю» багатий стіл після різдвяного посту.

    Зранку,13 січня, починали готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну од багатої, її можна було заправляти скороминою; на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на багатвечір, кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів.

     Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці. Юнки, зібравшись у гурти, з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. Зі щедрою кутею пов'язано чимало побутових обрядодій. Скажімо, щоб владнати якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі й злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією «на благословенну згоду».

     Сідаючи до святвечері, кожен одягав нову або свіжовипрасувану сорочку, а також брав власну, спеціально мічену ложку. Перед тим як почати трапезу, господиня просила дітей вийти з хати, а біля батька, що сидів за столом, клала стільки пирогів, щоб його не видно було. Після цього запрошувала дітлахів до світлиці.

- А де ж це,— запитували вони здивовано,— наш тато?

- А хіба ви,— відповідав він,— мене не бачите?

- Ні, не бачимо...

- То дай, Боже,— відказував батько,— аби ви так завше мене не бачили! — і, вставши, роздавав усім пироги.

Повечерявши, старійшина разом з дружиною або сином, прихопивши з собою миску з кутею, сокиру та перевесла, йшли в сад. Господар підходив до дерева і звертався до нього:

- Доброго вечора тобі! Чи будеш нам родити, чи ні?

Дружина або син імітували голос яблуні:

- Не рубай мене. Я тобі один год не вродю, а сім вродю!

Потім почергово підходили до інших дерев, які менше плодоносили.

- Яблуне, яблуне, я тебе зрубаю, бо ти погано родиш!

Вислухавши прохання, господар тричі розмахував сокирою і стукав обухом ув стовбур.

- Гляди ж мені, погрожував,—роди, бо як не вродиш, то на прийшлий рік зрубаємо.

Чи:

- Роди нам, Боже, рясно, як на небі звізди, і так красно, як од них ясно!

По цьому кожне дерево підв'язували перевеслами.

Потім обходили пасіку, домашніх тварин, благословляючи їх з Новим роком і ощедрюючи кутею.  

       Тим часом дівчата, зібравшись осібно, починали ворожити. Доки юнки завбачували свою долю, хлопці викрадали в них ворота або хвіртки, хоч би як не стерегли господарі. Для того щоб повернулася потрата, батько дівчини мусив ставити могорич.

      Крім ворожінь, люди намагалися і завбачувати погоду.

Якщо під Новий рік добрий сніг — сій гречку.

Небо в зірках — врожай на гриби й горох.

Падає м'який сніг — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим.

Сильний мороз і падає малий сніжок — на врожай хліба, здоров'я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу — на неврожай і хвороби.

Який перший день у Новому році, то й рік буде такий.

Багато пухнастого інею на деревах — до врожаю зернових і доброго медозбору.

Ожеледь на деревах — уродить садовина.

Зоряне небо - добре нестимуться кури.

        На Новий рік припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки.

- На щастя, на здоров'я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем!