Цілую руки Матері

     

  Матуся… Відразу згадуємо прекрасну країну, з якої приходять усі люди та в яку немає вороття, - Дитинство. І дарує нам в тій країні ніжність і ласку найдорожча людина – Мама. Любов матері найсвятіша. Вона ніколи не зраджує і не залишає. Навпаки, розливається над нами ясним промінням, оберігає, захищає, благословляє. Ненька не вміє гніватись, вона все прощає.  Материнська любов не знає страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею. Мати — захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Матері все життя дивляться нам услід, вирядивши в люди. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхні молитви захищають від життєвих незгод. Схилімо голови перед Святою Матір’ю, повертаймось до матусь, шануймо їх, бо вони дають життя.   

         День Матері відзначається кожної другої неділі травня. Цьогоріч  це також День пам’яті, примирення і скорботи за полеглими у Другій світовій війні.
Нехай життя торжествує над смертю!

 Одного разу добрий Бог вирішив створити… маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

– Ти стільки часу тратиш на неї!

– Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все – від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

– Шість пар рук?

– Не в руках проблема, – відповів Бог, – а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

– Аж стільки! – скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

– Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару – на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».

– Господи, – сказав ангел, – вже пізно, йди відпочивати.

– Не можу, – відповів Господь. – Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

– Надто ніжна, – сказав, зітхаючи.

– Але витривала! – відповів Господь із запалом. – Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

– Вміє думати? – спитав ангел.

– Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

– Тут щось стікає, – сказав здивовано.

– Так, це – сльоза, – відповів зі смутком Бог.

– А для чого вона? – спитав ангел.

– Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

– Господи, Ти – справді геній! – вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

– Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу…

(Ерма Бомбек)

Бог не створив сліз. То чому їх творимо ми?