Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949–22.05.1979) — видатний
український композитор і поет, один із основоположників української естрадної
музики. Чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої
пісні. Мав художній талант, був неординарним живописцем.
Трагічно загинув, проживши всього 30 років — його тіло було знайдене
повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Слідчі органи «зам’яли» справу та
оголосили офіційну версію, в яку ніхто не вірить, — самогубство. Загадкові
обставини смерті композитора ще й досі не з’ясовані.
Без тебе
Володю, Володю, так довго без тебе
Минають літа.
Без тебе не в небо — в провалля безнебе
Стікає життя.
Без тебе неначе аж дихати годі,
Мов душать — мене.
І навіть дзвінке многоструння мелодій
Без тебе — сумне.
Тебе убиваючи, погань гасила
Не просто твій день —
В брюховицькій хащі ламалися крила
Майбутніх пісень.
Пісень, де б до часу себе Україна
Ховала у звук,
Пісень, де глушила б весна солов’їна
Сичання гадюк.
Пісень, де воскресли б забуті сюжети —
Їх вічна глибінь,
Пісень, де черпали б наснагу поети
Нових поколінь.
Ото, щоб не сталось цього, то зумисне —
Крило по крилі —
Пісні ті у горлі твоїм перетисне
Гадюка петлі.
І може, якраз тих пісень нам забракло
На зламі епох,
І саме без них наше кредо заклякло
В петлі неспромог?
І саме без пісні твоєї так трудно
Вставати з колін? —
До того ж коли дехто хоче облудно
Кількох Україн.
А інший — то жодної радше не хоче,
Йому — аби фарт,
Вимолює в чорта — зубами скрегоче —
Черговий мільярд.
А третій перевертень прагне продати
І сад наш, і дім —
Усе, що святе, на поталу віддати
Убивцям твоїм…
Отак вони, брате Володю, без тебе
Минають літа.
Без пісні твоєї в провалля небесне
Стікає життя.
Богдан Стельмах
Немає коментарів:
Дописати коментар